Логіка
Але у часткових судженнях
ознаку існування несуть і квантор і предикат. Наприклад, «Деякі нерозкриті злочини існують» — 3х (Нерозкриті х) & існують х ). При перекладі
частковостверджувальних суджень мовою логіки предикатів особливих труднощів не виникає.
Недоречності виникають при
перекладі частковозапере- чувальних суджень на мову логіки
предикатів.
Візьмемо судження «Деякі форми ведення землеробства не існують» і
перекладемо його мовою логіки предикатів:
3x (F(x) &
Q(x)) — «Існує х
такий, що є формою землеробства і х не
існує». В логіці ця ситуація отримала назву «парадокс існування».
Щоб уникнути подібної ситуації
Б. Рассел запропонував фіксувати інформацію про ознаку «існування» лише в кванторі існування 3х. Ця позиція знаходить своє обгрунтування в тому, що ознака «існування» не є властивістю об'єкту (тобто
це не акцидентальна характеристика об'єкту), а суттєва (субстанціональна) характеристика об'єкту.
У цьому випадку парадокси
частковозаперечувальних суджень елімінуються. Виходить, що «існувати» це означає «бути значенням підкванторної змінної, яка виражає об'єкт думки».
Як правило,
у традиційній логіці спеціально не виділяли суджень існування, оскільки судження існування з певними застереженнями можна витлумачити
як атрибутивні.
Підсумовуючи зазначене про
прості судження (атрибутивні, судження з відношеннями, судження існування) легко помітити, що в них приписування ознаки
предмету відбувається з певною однозначністю.
Наприклад,
«Місяць є природний супутник», «Наполеон сучасник Гегеля», «Електромагнітне поле
Землі існує» тощо. Але часто зустрічаються
судження де зв'язок предмета і ознаки
обумовлюється певними обставинами. Тому атрибутивні судження, судження з відношеннями, судження
існування називають категоричними.
К а т е г о р и ч н и м називається
судження, в якому предикат стверджується
або заперечується відносно суб'єкта без
формулювання спеціальних умов.
Категоричні судження протиставляються
умовним, розділовим і модальним. Можна зобразити поділ суджень за характером зв'язку
між предметом думки та ознакою предмета думки такою схемою:
8. Модальні судження
Крім розглянутих простих суджень
у традиційній логіці розглядають ще й такий вид простих суджень як «модальні судження».
М о д а л ь н и м судженням
називається таке просте судження, в якому
відношення між предметом думки і ознакою предмета думки обумовлюється
своєрідним характером зв'язку. Наприклад, «Необхідно, що
вода кипить при 100°».
Цей характер зв'язку фіксується спеціальними оцінками, які називаються модальностями.
Модальність
(від лат. Modus — міра, спосіб) — це оцінка висловлювання,
яка проголошена з тієї чи іншої точки зору. Модальні оцінки виражаються за допомогою понять: «необхідно», «можливо», «ймовірно», «доведено», «обов'язково» тощо.
У традиційній логіці модальні
судження за природою модальності поділяють на :
а)
судження за об'єктивною модальністю і
б)
судження за логічною модальністю.
За об'єктивною
модальністю судження поділяють на:
судження можливості;
судження дійсності;
судження необхідності.
Судженням м о ж л и в о с
т і називається таке модальне судження, в якому відображена
реально існуюча, але не реалізована можливість.
Наприклад,
«Можлива образа словом», «Можливий позитивний
результат іспиту» тощо.
Судженням д і й с н о с т
і називається вид модального судження, в
якому дещо відображається як уже існуюче в дійсності.
Наприклад,
«Робота першого блоку ЧАЕС зупинена», «Конституція України
прийнята» тощо.
1 ... 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 142 Повернутися на початок книги
