Логіка
За межами спеціального вивчення
поняття свідомість, мислення, абстрактне
мислення розглядаються як синоніми. І
це не заважає нам їх ефективно використовувати. Але для цілей нашого аналізу це не годиться, що
й спонукає нас дати чіткі визначення цим поняттям.
M и с л е н н я — це активний процес діяльності людського
мозку.
C в і д о м і с т ь — це процес ідеального відображення дійсності. Свідомість включає в себе
мислення, знання, емоції, інтуіцію, пам'ять, волю. Тому кожна людина
має своє бачення світу, властиву лише їй свідомість.
А б с т р а к т н е мислення
— це один із ступенів процесу пізнання, якому
передує чуттєвий ступінь пізнання.
Мета чуттєвого пізнання —
дати досліджуваний предмет у його безпосередності, наявності, зафіксувати його у вигляді факту чуттєвої наявності. Реалізує цю мету чуттєве пізнання через свої форми: відчуття, сприйняття, уявлення.
Предмети та явища навколишньої
дійсності, впливаючи на органи чуття, викликають
різноманітну інформацію (зорову,слухову, дотикову та ін.), що й складає зміст такого рівня чуттєвого пізнання, як відчуття.
Отже, відчуття
є відображенням окремих властивостей предметів та явищ дійсності (колір, звук, запах тощо), які діють на наші органи чуття.
За допомогою сприйняття (як наступного рівня чуттєвого пізнання) отримують
інформацію про предмети та явища навколишнього світу у їх
цілісному. вигляді Так,
сприйняття квітки дає нам не тільки інформацію про її окремі властивості (колір, запах тощо), а
насамперед формує зоровий образ про неї як своєрідний предмет, відмінний
від її середовища.
Необхідною умовою формування
інформації про предмет у вигляді відчуття і сприйняття є безпосередня наявність предмета чи явища.Тільки тоді можна
виділити окремі властивості предмета або ж характеризувати предмет
у його цілісності.
Але ми можемо отримати інформацію
про предмет і не споглядаючи його. Відомості про предмети та
явища, які сприймалися раніше, можуть
відновлюватися в нашій уяві у вигляді різних образів.Ось ці
образи і є уявленнями.
Отже, у
я в л е н н я м називають таку форму чуттєвого пізнання, яка
продукує інформацію про предмет у вигляді наочних образів. Це
дає можливість говорити, наприклад, про знайому людину, яка в даний момент відсутня, сперечатися про явище, яке ми сприймали колись, тощо.
На рівні уявлення ми намагаємося
подолати хаотичне розмаїття відомостей про предмет, отриманих
за допомогою відчуття і сприйняття, встановити тотожність між
предметом і його наочним образом, нехтуючи відчуттям і сприйняттям
як менш досконалими формами чуттєвого пізнання.
Але для уявлення, як і для чуттєвого пізнання в цілому, характерним
є брак диференціації одиничного і загального, суттєвого і несуттєвого, випадкового і закономірного. А без такої диференціації
неможливий генезис знання про предмет. Це
й зумовлює необхідність такого ступеня пізнання, яким є абстрактне
мислення. Саме слово «абстракція» походить від латинського слова abstractio (усунення, відокремлення, відвертання, відволікання). Про яке ж відвертання, відволікання йдеться, коли ми користуємося терміном «абстрактне мислення»? Відповідь на це питання, а також визначення абстрактного мислення
дамо далі. Зараз же зупинимося на аналізі
характерних особливостей абстрактного мислення, серед яких
виділяють узагальненість, опосеред- кованість, нерозривний зв'язок з мовою.
За допомогою органів чуття, як уже зазначалося, людина
пізнає світ у сукупності його різноманітних якостей і властивостей. Перед мисленням постає завдання систематизувати
результат, отриманий на чуттєвому рівні пізнання. Суть цієї систематизації полягає у відокремленні
несуттєвого, випадкового, другорядного від суттєвого, необхідного. Таке відокремлення називають абстракцією у вигляді узагальнення.
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 142 Повернутися на початок книги
