Логіка
Річ у тому,
що логіка не тільки впливає на формування культури мислення, вона необхідна насамперед для побудови та
аналізу наукових теорій, для розв'язання
ряду науково-технічних проблем, де й знаходять своє повне застосування ці
правила. Можна знати всі системи формальних правил, але мислити незадовільно з погляду логіки.
Отже, одних
формальних правил для повноцінного процесу мислення замало.
Окрім формальних правил, у процесі міркування використовуються і змістовні
правила, які враховують зміст понять і суджень. До змістовних правил належать правила неповної
індукції, правила аналогії, пояснення, пер- дбачення тощо.
Особливістю змістовних правил
є те, що ми їх не можемо застосовувати до суджень і понять, зміст яких нам невідомий. Запис
змістовних правил за допомогою символів не повинен вводити
в оману відносно їх змістовного характеру.
Таким чином,
якщо схема (набір формул) застосовується у будь-яких випадках без звертання до змісту, то вона виражає формальне правило. А якщо
існує хоча б один випадок, коли схема не може бути застосована
без посилання на зміст, то вона виражає
змістовне правило.
Візьмемо для прикладу правило
неповної індукції, яке має вигляд послідовності формул:
Р(а) P а), ..., Р(ап) I= Vх Р(х).
Цю схему можна прочитати так: «З того, що об'єкт (а1) має ознаку Р, об'єкт (а2) має ознаку P і т.д. аж до факту, що об'єкт (ап) має ознаку Р, випливає, що
будь- який об'єкт (х) має ознаку Р, тобто Vх
Р (х)».
Залежність цього правила від
змісту понять і суджень, до яких воно застосовується, визначається тим, що застосування його до певного змісту має сенс, а застосування
його до іншого змісту (за такою ж самою схемою) призводить до явно хибного висновку. Проілюструємо це на прикладах.
Наприклад, про
людей, яких ми зустріли на вулиці, ми
цілком слушно стверджуємо, що перший зустрічний має здатність до мислення, другий — має здатність
до мислення, n — на людина здатна мислити. За
правилом неповної індукції робимо висновок: «Для будь-якої-людини властива здатність
мислити». Але, припустимо, що перша людина знає, як пройти до Києво-Печерської Лаври, друга — теж і n-на теж знає дорогу до Києво-Печерської Лаври. Чи можемо ми в цьому випадку застосувати правило неповної індукції? Звичайно, ні. Оскільки
отримаємо хибний висновок: «Будь- яка
людина знає дорогу до Києво-Печерської Лаври».
Тільки враховуючи зміст суджень, можна ефективно використовувати це правило.
Таким чином,
знання та доречне застосування формальних і змістовних
правил є фундаментом культури мислення. А
саме у формуванні культури мислення полягає один з аспектів практичного значення
логіки, крім того, що логіка є теоретичним
підгрунтям ряду галузей сучасної техніки.
Цілком слушно виникає запитання: що становить теоретичне значення логіки? Аби відповісти на це запитання, необхідно
показати, що таке логіка як наука. А це
передбачає визначення предмету, методу
логіки та систематизацію головних етапів її розвитку як науки.
3. Абстрактне мислення
і його характерні особливості
Звернемося до найбільш вживаних
визначень логіки як науки:
«Логіка — це філософська наука про форми, в яких протікає людське мислення, та про закони, яким воно підпорядковується»,
«Логіка — наука про форми, закони
та методи пізнання об'єктивного світу
на ступені абстрактного мислення, а також про мову як засіб
такого пізнання».
«Логіка — наука про закони і форми правильного мислення».
У наведених визначеннях предметом
логіки є абстрактне мислення. Це зумовлює необхідність аналізу
його особливостей, специфіки як одного
із ступенів пізнання, визначення характеру зв'язку з іншими ступенями пізнання.
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 142 Повернутися на початок книги
