Логіка
Зв'язок
поняття і мови полягає в тому, що будь-яке
слово реалізується, втілюється у понятті, але
не всяке слово чи словосполучення виражає поняття. Функція слів чи словосполучень полягає у «називанні» понять, але вони безпосередньо не співпадають
з словесним виразом ознак, що фіксуються в понятті. Так, поняття про метал виражається словом «метал». Це
слово не співпадає з мовним виразом ознак металу як хімічного
елемента: «бути металом», «мати питому вагу», «мати вільні електрони
на зовнішній орбіті», «мати ковкість», «мати
блиск», «бути електропровідним».
З усіх перерахованих назв
ознак ми беремо слово, яке називає ознаку «бути
металом» і це слово (назва) вбирає в себе всі відомі на сьогодні науці і практиці ознаки, що притаманні металам. Тобто, за словом, яке виражає поняття стоїть усвідомлення загальних і специфічних ознак предмета, названого даним словом.
Оскільки слово — це знак, то воно володіє двома типами значень — денотацією
і смислом. Денотацією слова є предмет, який
воно називає, а смислом — інформація про цей предмет. Коли слово виражає поняття, то справедливо стверджувати, що смислом слова є поняття, як концентроване знання про предмет. Але не будь-який смисл слова є поняттям. Тому не всяке слово виражає поняття. Так, понять не виражають частки, вигуки тому, що їх смислом є емоційні або вольові спонукання.
Не виражають понять і власні, прості терми, смислом яких є іменування предмета («Предмет
називається так-то»). Тоді поняття — це
смисли слів, які є описовими іменами і предикаторами (загальними іменами).
Відмінність між словом і поняттям
полягає не тільки в тому, що не всяке слово виражає поняття, а й в тому, що слова природної мови полісемічні, багатозначні.1 Слово може отримати усталений
смисл тільки у певному контексті. Поняття
ж однозначні.
4. Зміст поняття
За своєю логічною структурою
поняття складається із:
змісту і
обсягу.
З м і с т о м поняття є сукупність
ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті
предмети певного класу.
O б с я г о м поняття є множина предметів кожний з яких
є носієм ознак, що складають зміст поняття.
Іноді зміст і обсяг поняття
називають, відповідно, інте- нсіональною та екстенсіональною характеристиками поняття. Розглянемо зміст поняття як один із
складових логічної структури поняття. У
визначенні змісту поняття йшлося про ознаки предметів. Ознаки бувають двох видів — це властивості і відношення. Коректніше буде сказати, що ознака це не властивість
і не відношення, а наявність або відсутність такого. Коли намагаються виявити деяку загальну ознаку Q як основу узагальнення, об'єднання
предметів у клас, то це означає прагнення
встановити її наявність «бути Q» чи відсутність «не бути Q» у кожного індивіда, кожного представника класу, що аналізуються. Тобто, ми намагаємося встановити, що:
а є Q; в
є Q; с є Q; ... n є Q.
А це означає, що у природній мові, де предикатори виражають ознаки, вони у цих випадках, застосовуються у ролі логічних присудків.
Із наведеної схеми очевидно, що передумовою узагальнення предметів у понятті
є наявність сукупності істинних висловлювань про кожного індивіда:
«а є Q» — істинне «в є Q» — істинне «с є Q» — істинне «п є Q» —
істинне «х є Q» — істинне
Отже, будь-який невизначений представник множини предметів а,
в, с, ... n (позначимо його через
х), також має ознаку Q. Тобто, «х є Q». Характерною особливістю виразу «х є Q» є те, що він не
зв'язаний з конкретною ситуацією притаманності ознаки предмету, а характеризує сукупність предметів через невизначеного і нефіксованого
представника цієї сукупності, тобто, через — х.
Вираз «х
є Q» є уніфікованим засобом репрезентації (представлення) ознаки предмета (наприклад,
ознаки «бути (не
бути) книжкою»). Це з одного боку, а з іншого — вираз «х є Q» є
не що інше як логічний присудок — предикат.
Як відомо, предикат — це один із видів пропозиційної функції. В формулі предиката Q(х) є дві змінні: х —
предметна змінна або змінний терм, Q — предикатна змінна або змінний предикатор.
1 ... 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 142 Повернутися на початок книги
