Логіка
Що ж означає поняття «культура мислення»? Насамперед -усвідомлене відношення до процесу міркування, тобто вміння правильно будувати доведення, спростування, проводити аналогії,
висувати гіпотези, знаходити й
усувати помилки у своїх і чужих міркуваннях. Подібно до того, як знання правил граматики дає нам можливість
досконало будувати слова, речення, фрази, так і знання правил та законів логіки, забезпечуючи
культуру мислення, зумовлює необхідну систематичність, послідовність, обгрунтованість
і переконливість наших міркувань.
Під впливом власного або набутого
досвіду в кожної людини формуються певні елементи культури мислення (без спеціального вивчення законів і правил логіки). Але людина, яка не вивчала логіки, може «відчувати» логічні
помилки в міркуваннях, свідомо ж і кваліфіковано їх позбутися вона не спроможна.
Проілюструємо це на прикладах. Візьмемо навмисно помилкове міркування, відоме
ще з давніх часів:
Ліки, які
приймає хворий є добро.
Чим більше робити добра, тим краще.
Отже, ліків
слід приймати якомога більше.
Недоречність отриманого висновку
випливає із безпідставного ототожнення зовсім нетотожних понять. Йдеться про слово «добро», що
вживається у вихідних думках, які передують висновку. У першій думці слово «добро»
має інший смисл оцінки конкретної речі, дії (приймати ліки, що призначив лікар, для конкретної людини, у конкретному відношенні — корисно). Тут слово «добро» означає практичну доцільність певної
речі або вчинку. У другій думці слово «добро» вживається в загальноетичному плані, як протилежність
поняттю «зло».
Розглянемо ще одне міркування
про яке повідомляє давньогрецький філософ Протагор (481—411 рр. до н.е.).
«Між учнем, якого звали Еватл, і вчителем мудрості та красномовства Протагором була укладена угода, відповідно до якої платню за навчання, Протагор одержить після того як Еватл закінчить навчання. Нею буде гонорар Еватла за перший виграний
судовий процес.
Але закінчивши навчання, Еватл не брався за ведення судових процесів і тому вважав, що не зобов'язаний платити
Протагору винагороду за навчання. Тоді вчитель, погрожуючи звернутися до суду, сказав Еватлу:
Судді або присудять тебе до
сплати гонорару, або не присудять. В обох
випадках ти повинен будеш сплатити. У першому випадку — за
вироком суду, в другому — відповідно
до нашої угоди, бо це буде перший виграний тобою процес.
На це Еватл відповів так:
Ні в першому, ні в другому випадку я не заплачу. Якщо мене
засудять до сплати, то я не заплачу, оскільки
програв свій перший судовий процес. Якщо ж мене не засудять до сплати гонорару, то я не заплачу згідно
з вироком суду».
Помилковість цього міркування
полягає в тому, що поняття «угода» береться в межах одного і того ж міркування
у різних відношеннях. У першому випадку Еватл повинен був би
виступати юристом, який програв судовий процес, у другому випадку — відповідачем, якого суд виправдав.
2. Формальні та змістовні
правила міркування
Наведені приклади яскраво
свідчать про те, наскільки важливо знати
правила та закони мислення і вміти їх застосовувати у практиці
міркувань. Отже, фундамент культури мислення
складають правила і закони мислення. Недаремно дуже поширеним
став термін «логічне мислення», тобто мислення, яке відповідає спеціальним
правилам. Фактично наше мислення керується двома видами правил: формальними та змістовними (методологічними).
Щодо різних сфер людської
діяльності формальне правило можна визначити так: ф о р м а л ь н и м називається правило, застосування якого передбачає даним (відомим) тільки форму того, що перетворюється згідно з цим правилом, незалежно від знання (або наявності) змісту
перетворюваного.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 142 Повернутися на початок книги
