Логіка
Розділ I
Предмет логіки
1. Визначення логіки
як науки
Логіка як самостійна наука
має багатовікову історію.Саме слово «логіка» походить від грецького слова «logos», що в перекладі означає: слово, смисл, думка, мова.
Найчастіше слово «логіка» вживається в таких значеннях:
закономірність виникнення, існування та розвитку речей і явищ об'єктивного світу («логіка речей», «логіка подій», «логіка
історичного процесу» тощо);
здатність людини відображати
навколишній світ за допомогою мислення (тобто здатність людини
до мислення);
послідовність, несуперечливість, обгрунтованість міркувань («у нього гарна логіка», «у нього не має логіки»);
спеціальна навчальна дисципліна, яка протягом багатьох віків була обов'язковим
елементом європейської системи освіти;
особлива наука, що вивчає мислення.
Вказуючи на те, що «Логіка є особливою наукою про мислення», — цим самим наголошують, що мислення як об'єкт дослідження, не є прерогативою лише логіки.
Окрім логіки, мислення вивчають ще й такі науки, як фізіологія вищої нервової діяльності, психологія, філософія. Кожна з цих наук досліджує свій, специфічний аспект мислення.
Наприклад, фізіологія
вищої нервової діяльності аналізує мислення з урахуванням
тих матеріальних процесів, що становлять фізіологічну основу
мислення. Психологія розглядає мислення (поряд
з емоціями, волею) як один із компонентів
внутрішнього (духовного) світу людини. Кібернетика вивчає процес мислення через
моделювання його у вигляді спеціальних схем, за допомогою яких
здійснюється сприйняття, запам'ятовування і переробка інформації з метою передавання її іншим об'єктам.
Логіка ж досліджує мислення
з боку тих закономірностей, якими керується
людина у процесі пізнання істини. Точніше: логіку
цікавить, як функціонує, «живе» істинне знання, як можна із раніше встановлених
і перевірених істин, не звертаючись у
кожному конкретному випадку до практики, а лише застосовуючи
особливі правила та закони мислення, одержувати
нові істини.
Одним з головних завдань логіки, як науки про мислення, є
те що логіка бере до уваги лише форму, спосіб отримання нового
знання. Вона досліджує спосіб отримання
нового знання, не пов'язуючи форму знання
з його конкретним змістом.
Як граматика вивчає форми
окремого слова і форми поєднання слів у реченні, відволікаючись від конкретного змісту мовних висловів, як математика розглядає кількісні і просторові
відношення поза конкретними матеріальними предметами, так і
логіка аналізує форми окремих думок і форми їх поєднання поза
конкретним змістом понять, суджень, умовиводів.
Щоб обгрунтувати зазначене
звернемося до прикладу. Візьмемо два міркування:
Усі зірки світять власним
світлом. Сонце — зірка
Сонце світить власним світлом.
Будь-який
трикутник — геометрична фігура. Прямокутний трикутник належить до множини трикутників
Прямокутний трикутник — геометрична
фігура.
У кожному з цих міркувань
двома думками обгрунтову- ється третя. За
змістом, як видно, ці міркування різні. Одне належить до астрономії, а друге — до
математики. Але спосіб зв'язку складових
частин змісту в обох міркуваннях той самий:
«Якщо предмет має певну властивість і якщо все, чому притаманна ця властивість, має деяку
другу властивість, то предмет, про який
йдеться, також має і цю другу властивість».
Враховуючи зазначену особливість
аспекту мислення, який є об'єктом вивчення
логіки, треба зауважити, що логіка складає частину духовної культури саме тому,
що формує культуру мислення. Це
формування є одним із чинників практичного значення логіки, і це, фактично, зумовило універсальність логіки як навчальної дисципліни.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 142 Повернутися на початок книги
