Логіка
Невірна кваліфікація злочину
означає віднесення до злочину вчинку особи,
який не передбачає цього, а також намагання застосувати
в цьому випадку статтю закону, який не співпадає з ознаками
скоєного.
Тому неправильна кваліфікація
злочину - це не тільки судова помилка, а й логічна.
Наприклад, якщо
дії обвинуваченого, що проявилися: у 1) відкритому; 2) заволодінні; 3) чужим майном; 4) без застосування насилля і 5) без погроз його застосування, кваліфіковані як розбій, то така кваліфікація
буде неправильною
Для правосуддя кваліфікація
злочину є головним завданням. З позицій
правосуддя дотримання законності вимагає, щоб кожна протиправна
дія була віднесена до тієї статті закону, яка адекватно передбачає
скоєне.
З позицій логіки - кваліфікація злочину передбачає, щоб кожна
протиправна дія співставлялася з поняттям, зміст якого складають
ознаки цієї протиправної дії.
В юридичній практиці широко
використовується такий логічний прийом, як "аналогія". Враховуючи те, що висновки за аналогією є ймовірними, аналогію
використовують не на всіх етапах судового пізнання, а лише
на стадії попереднього розслідування кримінальних і цивільних
справ. Це означає, що за аналогією не
можна обґрунтувати винність обвинуваченого. Вирок на підставі аналогії підлягає скасуванню.
На стадії попереднього розслідування
кримінальних та цивільних справ аналогія використовується
для встановлення способу, мотивів, характеру, мети скоєння злочинів.
Схожість двох або більше злочинів
за способом, або мотивами і т.д. дає підставу передбачати, що ці злочини могла
скоїти одна і та ж особа (або одна і та ж група осіб). Наприклад, протягом кількох років у місті N в різних районах мали місце квартирні крадіжки.
Встановлено, що ці крадіжки мали схожі обставини, а саме:
в усіх випадках злочинець
чи злочинці діяли вдень;
проникнення в квартиру здійснювалося
за допомогою портативного газозварювального апарату;
в усіх випадках викрадалися
лише антикварні цінності.
На підставі схожості в усіх
випадках перелічених обставин
можна зробити висновок про
те, що суб'єктом злочину є один і той
самий злочинець (або одна і та сама група злочинців).
Важливою формою пізнання є
гіпотеза. Гіпотезу слід розглядати в
двох аспектах:
як припущення, що пояснює певний предмет чи явище;
як спосіб мислення, який включає висування припущення, його розгортання і обґрунтування.
В юридичній практиці аналогом
гіпотези є версія (хоча це суто юридична процедура, версія використовується в різних галузях). Але в юридичній практиці ця процедура специфікується щодо конкретного
середовища. Версія в судовому дослідженні - це
одне з можливих припущень, яке пояснює злочинну подію в цілому
або окрему його обставину.
Логічні структурі гіпотези
і версії, в основному, співпадають. У цьому плані версія є різновидом гіпотези. Їх
різниця полягає в розгляді предмету дослідження і в ступені обґрунтування. Іншими словами, предметом
гіпотези є об'єктивні закони природи і суспільства, а до обґрунтування залучаються правила, експерименти, наукові досліди, наукові
положення та закони.
Предметом же версії є окремі
одиничні явища та факти. При побудові
версії не мають на меті відкрити якийсь закон чи закономірність. Частіше за все при побудові версії ставиться завдання пояснити
якусь окрему, неповторну, одиничну подію, або одиничний факт.
Версія в судовому дослідженні
має ще й ту особливість, що висуваючи і доводячи версію, ми користуємося не лише логічними правилами
та законами, але й юридичними законами.
Наприклад, у
справі про крадіжку на оптовій базі зафіксовані наступні факти:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 142 Повернутися на початок книги
