Логіка
6. Істинність і формальна правильність міркування
Для отримання вивідного знання
необхідно доводити або спростовувати конкретні твердження, заперечувати хибні думки, давати
визначення поняттям, здійснювати різні види типологій. Кожна із названих процедур передбачає суворе
дотримання відповідних логічних правил.
Загальновизнаним є положення, що для того, щоб у конкретному міркуванні
вивідне знання було істинним, необхідно дотримуватися таких
умов:
а)
вихідні твердження обов'язково повині бути істинними;
б)
під час міркування між вихідними твердженнями необхідно встановити зв'язок, який відповідає законам і правилам логіки.
Нехтуючи однією із вимог, ми можемо отримати у конкретному міркуванні
істинний висновок випадково.
Продемонструємо це на прикладах.
І. В
усіх єропейських державах — республіканська форма правління. Англія
— держава Європи
Отже, Англія
— республіка.
ІІ. В
усіх єропейських державах — республіканська форма правління. Франкція
— держава Європи
Отже, Франція
— республіка.
В обох міркуванях перше вихідне
твердження є хибним, але логічний зв'язок
між ними відповідає логічним правилам (саме
правилу 1-ї фігури простого категоричного силогізму). Оскільки у цих міркуваннях порушена вимога, щодо
обовязкової істинності вихідного знання, то висновок у другому
міркуванні випадково істинний. Тобто, із
хибного вихідного твердження висновок можна отримати будь-який.
Наведемо приклад, де вихідні твердження є істинними, але до
них неправильно застосовані правила логіки:
Будь-який
університет є вищим навчальним закладом.
Консерваторія — не університет
Отже, консерваторія
не є вищим навчальним закладом.
У цьому прикладі обидва вихідні
твердження істинні, але повязані вони з порушенням правил логіки. Тому висновок є хибним. Тут
порушено правило першої фігури простого категоричного силогізму, відповідно
до якого менший засновок не повинен бути заперечувальним.
Таким чином,
вивідне знання буде істинним тоді і тільки тоді, коли
вихідні твердження міркування будуть істинними, і до них будуть правильно застосовані правила та закони логіки. Тобто, істинність висновку міркування — це
відповідність висновку міркування дійсності (якщо висновок
міркування істинний, то він відповідає дійсності, а якщо висновок міркування хибний, то він
не відповідає дійсності), а правильність мірку - вання — це відповідність міркування правилам і законам логіки.
Дотримання цих вимог забезпечує
отримання вивідного знання, істинність якого не викливає сумніву.
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 142 Повернутися на початок книги
