Логіка
Отже, предметом
логіки є абстрактне мислення, що має специфічні форми і підпорядковується
властивим йому правилам і законам.
4. Поняття про форму
мислення
Знаючи характерні особливості
абстрактного мислення, можна дати йому
таке визначення. А б с т р а к т н е мислення — це ступінь
процесу пізнання, який слідує за чуттєвим пізнанням. Суть цього слідування полягає в тому, що абстрактне
мислення полишає (абстрагує) хаотичну інформацію про предмет, яку нам дають органи
чуття. В цьому розумінні абстрагуватися — не означає відволікатися від предмета: це означає відволікатися
від чуттєвого ступеня пізнання, який виконав свою функцію, зафіксувавши данність предмета в сукупності
чуттєвих образів і сигналів. Відповідно
до цього стає зрозумілим, що абстрактне
мислення не віддаляє нас від предмета, а наближає до нього
завдяки систематизації чуттєвої інформації про предмет і вилученню суттєвих зв'язків, властивих природі предмета.
Абстрактне мислення має властиві
йому форми і підпорядковується відповідним законам. Формами абстрактного мислення є поняття, судження, умовивід.
Кожна думка має форму і зміст. Змістом думки є те, про що ми мислимо. А формою думки є спосіб зв'язку структурних
елементів або складових частин думки. Особливістю форми думки
є те, що вона незалежна, інваріантна від змісту думки.
Одна і та сама форма може
містити різний зміст. У цій незалежності є водночас і перевага
і недолік. Перевага в тому, що різноманітний
зміст ми можемо стандартизувати, а значить
подавати його у вигляді системи. Недоліком є те, що при цьому ми відсуваємо на задній план тонкощі змістовних відтінків
одержаної інформації.
Ця особливість форми думки (тобто її незалежність, інваріантність
щодо змісту) визначає етимологію слова «логічний» (логічний аналіз, логічний
підхід, логічна форма тощо). Логічний
— означає «здатний утримувати незмінним, інваріантним зміст думки за усіх перетвореннь і перестановок». А оскільки (як
ми зазначали раніше) будь- яка думка реалізується
у мові, то властивість речень мови при будь-яких
перетвореннях зберігати незмінними їх значення (це можуть бути оцінки: «істинно», «хибно». «правдоподібно», «правильно побудовано», «коректно» тощо) є їх логічною властивістю. У цьому розумінні ми говоримо: логіка мови, логіка теорії тощо.
Отже, л
о г і ч н і ф о р м и — це види мисленнєвих структур, які незалежні
від конкретного змісту думки. Вони — своєрідний будівельний
матеріал з якого будуються конкретні міркування. Це й зумовлює те, що логічні
форми (або форми мислення) складають інформативний, змістовний бік міркування.
Зауважимо, що
тут немає, як здається на перший погляд, суперечності: форма думки одночасно є і змістом. Справа
в тому, що форму мислення (вид структури
думки) ми можемо розглядати як змістовну характеристику міркування
в тому розумінні, що кожна з форм мислення — поняття, судження, умовивід —
у логіці розглядається як відповідний спосіб фіксації в мисленні інформації про
предмети та явища.
Наприклад, візьмемо
таку думку: «Квадрат є геометрична фігура». З одного боку ми маємо конкретний зміст думки (тобто, що собою являє «квадрат», «геометрична
фігура» тощо), незалежний від форми думки, яку можна зафіксувати у вигляді: «щось про
щось стверджується», а з іншого — відношення
між предметом думки і ознакою предмета думки є тим змістом, який
цікавить логіку як науку, що вивчає способи
утримання незмінними, інваріантними оцінки думок.
Тобто, форми
мислення ми можемо розглядати як чисту структуру щодо конкретного змісту і (з іншого боку) як інформацію (змістовну характеристику) про спосіб зв'язку структурних елементів думки. Кожній формі
мислення притаманний свій тип зв'язку
структурних елементів думки.
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 142 Повернутися на початок книги
