Логіка
Отже, у
з а г а л ь н е н н я — це така риса абстрактного мислення, яка розкриває його здатність характеризувати
предмети і явища через сукупність їх суттєвих ознак. На рівні
чуттєвого пізнання предмет постає у вигляді наочного образу, а на рівні абстрактного мислення — у вигляді
системи знання,тобто поняття.
Наприклад, науки, що вивчають людину, відкривають різноманітні
її якості і властивості. Кожен із власного досвіду знає, що немає двох однакових людей. Люди різняться за кольором шкіри, національністю, здібностями,
психологією тощо. Але в розмаїтті
цих ознак шляхом узагальнення, мислення виділяє найсуттєвіше, що визначає людину як об'єкт, відмінний від усього іншого: «жива істота, здатна виробляти знаряддя праці».
Другою важливою рисою абстрактного
мислення є його опосередкований характер. О п о с е р е д к
о в а н і с т ь — це фіксація факту незалежності знання від предмета. Тобто, виникнувши, знання
набуває певної відносної самостійності. З
ним ми можемо поводитися як з чимось реально існуючим, і, що найголовніше, ми
його використовуємо як фундамент та інструмент для добування
нового знання. Тобто, у процесі пізнання
настає такий момент, коли не безпосередньо сам предмет є джерелом
знання, а саме знання про нього є основою для отримання нового, глибшого знання.
Наприклад, люди
за різних обставин і в різні часи безпосередньо спостерігали, що деякі предмети не тонуть у воді. А лише
Архімед, полишивши чуттєву сторону цього явища, відкрив залежність, яка лежить в його основі
і яку згодом сформулював у вигляді знаменитого закону. Отже, Архімед відкрив те, що лежить за межами органів
чуття, спираючись на здобуте раніше знання.
А ось інший приклад. Дізнавшись, що ваш приятель перебуває зараз
у Варшаві, ви без посилання на чуттєвий досвід стверджуєте, що його немає зараз у Києві.
Тобто, аналізуючи
раніше отримане і перевірене знання, ми маємо можливість, не звертаючись щоразу до безпосереднього
досвіду, мати нове знання. Можна стверджувати, що саме цей аналіз і є суттю опосередкованості як властивості абстрактного мислення.
Окрім того,
абстрактне мислення має ще одну особливість — нерозривний зв'язок з мовою. M о в а — це безпосередня реальність
думки. Навіть тоді, коли ми не розмовляємо, не записуємо наші думки, ми всеодно втілюємо
їх у слова, речення, сукупність
речень. Завдяки мові ми не тільки фіксуємо
отримане знання, а й передаємо інформацію один одному, здійснюємо зв'язок
між поколіннями. Оскільки в мові втілюється не тільки знання
як результат пізнавальної діяльності, а
й спосіб його отримання, то людина, вивчаючи
мову, оволодіває і певними прийомами
міркування. Тільки враховуючи це, можна
на мовному матеріалі дослідити головні форми мислення, зв'язок між формою думки та її змістом, типи зв'язку між формами мислення як результатами
абстрактної діяльності людини, і саме ця обставина робить нерозривний
зв'язок мови і мислення визначальним щодо узагальнення та опосередкованості
як характерних ознак абстрактного мислення.
Тобто, будь-яке слово і узагальнює, і опосередковує (оскільки виступає представником певного об'єкта), і фіксує певну
думку про предмет. Тому абстрактне мислення можна назвати мовним мисленням, в мову — практичним
мисленням, підкреслюючи цим, що на цьому
рівні пізнання й діяльності головним виразником і акумулятором знання є мова. Мається на увазі не тільки розмовна мова, а й мова моделей інженера,
креслень архітектора, мова науки тощо.
Отже, як
ми вже зазначали, предмет логіки — абстрактне
мислення, яке по суті поглинається мовою, а
це означає, що логіка врешті-решт вивчає мову.
Насправді ж логіка не вивчає
структури мови як такої, тобто її граматичних властивостей. Граматичні структури безпосередньо не виражають логічних структур. Вони виражають загальні і специфічні принципи
побудови природних мов і є предметом лінгвістики. На відміну від лінгвістики логіка вивчає
не саму природну мову, а закономірності, правила
та головні прийоми реалізації і функціонування мислення в такій матерії, як мова.
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 ... 142 Повернутися на початок книги
