Фінанси підприємств
Як змінити призначення платежу після відправки платіжного доручення?
Для того, щоб змінити призначення платежу у вже відправленому переказі, необхідно письмово звернутися до начальника відділення банку, у якому відкрито рахунок підприємства. Лист (у довільній формі, з обов'язковим зазначенням найменування підприємства, номеру рахунку, коду ЄДРПОУ, контактного телефону та усіх реквізитів платіжного доручення) із зазначенням інформації про сплату за відповідну послугу необхідно подати до канцелярії відділення банку. У тексті листа слід зазначити, яке нове призначення платежу вважати правильним.
Які будуть наслідки, якщо у платіжному дорученні вказано помилкові реквізити отримувача?
Якщо вказано неможливі реквізити (МФО, рахунок), то платіж буде відбраковано на рівні банку підприємства-платника. При підключенні до системи Клієнт-банк це буде видно одразу. Якщо підприємство не користується системою Клієнт-банк, то платіжне доручення повернуть наступного дня із зазначенням причини повернення.
Якщо банк отримувача виявить невідповідність коду та номеру рахунку отримувача, то він зобов'язаний направити до банку платника запит на уточнення платежу. У випадку, якщо протягом 3-х днів з дати перерахування коштів підприємство-платник не виправить реквізит, то кошти буде повернено на його рахунок.
Що таке платіжна вимога-доручення?
Платіжна вимога-доручення — комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг) згідно з угодою; нижньої — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, зазначену в рядку «сума до сплати прописом».
У випадку згоди сплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа та здає в банк, що його обслуговує. У разі відмови платника оплатити вимогу-доручення він сповіщає про мотиви відмови безпосередньо одержувача коштів у порядку та у терміни, вказані у договорі.
Що таке розрахунковий чек?
Розрахунковий чек — документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банкові- емітенту), який веде його рахунок, сплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.
Чекодавець — це юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель — підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком. Банк-емітент — банк, який видає чекову книжку юридичній або фізичній особі.
Перевага чекової форми розрахунків порівняно з іншими полягає у тому, що за рахунок відносної швидкості розрахунків зменшується дебіторська заборгованість. Недоліком є недостатня гарантія платежу.
У чому полягає сутність акредитиву та який порядок розрахунку ним?
Акредитив — це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву) повинен:
• виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
• надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.
Заявником акредитива виступає платник, який звернувся до обслуговуючого банку для відкриття акредитива.
Банк-емітент — це банк платника, який відкриває акредитив своєму клієнтові.
Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт).
Виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, який за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Умови та порядок здійснення акредитивної форми розрахунків передбачаються договором між бенефіціаром та заявником акредитива.
Для відкриття акредитива платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквізитами:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 105 Повернутися на початок книги
