Інтернет в маркетингу
У 1984 році
була розроблена система доменних назв (англ.
Domain Name System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET появився
серйозний суперник — Національний науковий фонд США (NSF) заснував
між- університетську мережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра була сформована з дрібніших
мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік під'єдналось
близько 10 тисяч комп'ютерів; звання «Інтернет» почало
плавно переходити до NSFNet.
У 1988 році
було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки
якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).
У 1989 році
в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (франц. Conseil
Europeen pour
У 1990 році
мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. Тоді ж було зафіксовано
перше підключення до Інтернету по телефонній лінії (т. зв. «дозво'нювання» англ. Dial-up
access).
У 1991 році
мережі стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році
з'явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня
павутина ставала дедалі популярнішою.
У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією
всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери (постачальники
послуг), а не супер комп'ютери Національного наукового фонду.
В тому ж році мережі стали
основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши за
величиною трафіку протокол передачі файлів
FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що мережі
перетворили
Інтернет і створили його сучасний
вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет».
Протягом
1990-х років Інтернет об'єднав у собі більшість існуючих на той час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились відособленими). Завдяки відсутності
єдиного керуючого центру, а також завдяки
відкритості технічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, об'єднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонів комп'ютерів і було зареєстровано більше мільйона доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну
інформацією.
На даний момент Інтернет став
доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв'язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня
мережа стала невід'ємною часткою життя як у економічно розвинутих
країнах, так і країнах, котрі лише розвиваються.
1.3. Особливості загальної
схеми побудови мережі та основні ресурси Інтернету
Інтернет як всесвітня мережа
мереж об'єднує три типи мереж:
високошвидкісні магістральні
мережі, в яких працюють супер комп'ютери дослідних інститутів;
мережі середнього рівня —
це корпоративні мережі університетів та інших організацій;
локальні мережі — це комп'ютерні мережі невеликих компаній, підприємств або офісів.
У найбільш простій формі загальна
схема побудови мережі від кінцевого користувача до розташованих у глобальній мережі
ресурсів Інтернету включає такі складові:
1. Необхідним пристроєм доступу до Інтернету для кінцевого
користувача є комп'ютер. Для розширення своїх можливостей він може бути оснащений мікрофоном, відеокамерою, звуковими
колонками й іншими пристроями, що перетворюють його на мультимедійний
центр. Комп'ютер може знаходитися вдома
або в офісі фірми.
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 220 Повернутися на початок книги
