Інтернет в маркетингу
Електронна пошта (e-mail) — найперший і найпоширеніший сервіс
Інтернету. Це сервіс відкладеного читання
(off-line). Користувач посилає повідомлення й адресат одержує його на свій
комп'ютер через деякий проміжок часу. Електронний
лист складається із заголовків, що містять
службову інформацію (про автора листа, одержувача, шляхи проходження через мережу та ін.), і тексту листа. Електронний лист можна доповнити
цифровим підписом і зашифрувати. Швидкість
пересилання складає, в середньому, кілька
хвилин. При цьому вартість електронної пошти мінімальна і не
залежить від відстані. Основними перевагами електронної пошти
є простота, дешевизна й універсальність.
Практично всі послуги Інтернету, що використовуються зазвичай як послуги прямого доступу (on-line), мають інтерфейс електронної пошти, так що навіть якщо у користувача немає доступу до Інтернету в режимі прямого доступу, він може отримувати велику
частину інформації, що зберігається в Інтернеті, за допомогою дешевої електронної пошти.
Електронна пошта, як один з інтернет-інструментів, має ряд переваг порівняно з традиційною «паперовою» поштою:
Листи йдуть значно швидше.
Можливе автоматичне одержання
повідомлення про вручення.
Листи не губляться i доставляються цілодобово.
Адреса прив'язана
не до географічної точки, а до конкретної людини.
Інші переваги та недоліки
електронної пошти зображено на рис. 1.5.
Рис. 1.5. Переваги
та недоліки електронної пошти
В мережі Інтернет для роботи
з електронною поштою використовуються прикладні протоколи SMTP, POP, IMAP. Протокол SMTP (Simple Mail
Transfer Protocol — простий протокол передачі пошти) підтримує
передачу повідомлень між довільними вузлами мережі. Маючи механізми
проміжного збереження пошти i підвищення надійності
доставки, протокол SMTP припускає використання
різноманітних транспортних служб i поштових
серверів. Він може працювати навіть у
мережах, що не підтримують протоколів
TCP/IP. Протокол SMTP дозволяє групувати повідомлення
на адресу одного одержувача i розмноження копій e-mail-повідомлення для передачі за різними адресами.
POP (Post Office
Protocol) дає кінцевому користувачу доступ
до його електронних повідомлень. POP-клієнти при запиті користувача на одержання пошти зажадають ввести пароль,
що підвищує конфіденційність листування. Запити програм-клієнтів відстежу- ються доменом (daemon) — процесом, що знаходиться у «сплячому» стані деякий час в UNIX-системах. Так, pop3d —
це домен, що дозволяє користувачу не
тільки одержати листа, але й відправити свої повідомлення через e-mail.
Після того,
як користувач визначився із своїм адміністратором щодо свого ідентифікатора i пароля, він одержує власну унікальну адресу
і відповідно можливість відправляти й одержувати поштові повідомлення через Інтернет. Електронна адреса будь-якого користувача, детально описує, хто
він (вона) i де він (вона) розміщуються в мережі. Електронна пошта знаходить
адресата завдяки унікальності його адреси, що розпізнається
кожним комп'ютером у мережі.
Абсолютно кожен комп'ютер розуміє (і завдяки цьому існує в мережі) загальну структуру адрес e-mail, що зветься DNS (domain name system — система доменних імен).
Саме DNS, «маючи деревоподібну» схему, визначає кожну людину на кожному комп'ютері
в мережі, у будь-якому його вузлі, у кожній організації, що залучена до Інтернету.
У загальному вигляді Інтернет-адреси записуються як:
mailbox@domain
де domain —
назва мережі або організації;
mailbox — звичайно ідентифікатор користувача
(userid) на даній машині.
Будь-яке
повідомлення складається з конверта повідомлення і тіла повідомлення. Конверт містить інформацію, необхідну для
доставки й обробки повідомлення. Тіло повідомлення містить
інформацію, яку відправник передає одержувачу. Іншими словами, конверт являє собою каркас, на який накладаються дані користувача. Конверт і дані в повідомленні тісно взаємозв'язані
один з одним, усі поштові системи для
побудови конверта використовують інформацію тіла повідомлення. Структура
конверта, як правило, задається локальним поштовим програмним забезпеченням. Тому перед тим як відправляти дані у певному
конверті, потрібно переконатися, що одержувач цих даних зуміє витягти їх з конверта.
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 ... 220 Повернутися на початок книги
